День 7-ий.
Місцеві боги напевно почули наші молитви - небо чисте, хмар немає зовсім. Хоча і сон на висоті майже 5км не повністю відновлює сили. Без особливого апетиту поснідавши, - виходимо на маршрут.
Група готується до виходу
Софій на привалі
Стежка і далі веде по лівій морені Кхумбу. Краса надзвичайна, але підйом неприємний - рельєф дуже порізаний притоками льодовика і дорога весь час іде то вгору, то вниз.
Внизу - Горакшеп
На одному з чергових підйомів перед нами внизу відкривається Горакшеп (в перекладі - "Мертві ворони") - останнє поселення на нашому маршруті. Близько 11:00 ми вже в останньому гестхаузі (5170м.) і після півгодинного відпочинку вирушаємо на Кала-Паттар.
Висота Кала-Паттар на всіх картах позначена, як 5545м. В дійсності - це перша вершина, яку видно знизу. Ми йдемо на іншу, яка ховається за першою і на 100м. вища.
Гірська хвороба дається взнаки - дихати все важче і голова починає боліти. Але прекрасні краєвиди - Кхумбу внизу і Еверест, який піднімається з-за Нупцзе додають сили. Через 2 год. підйому досягаємо вершини. Це найвища точка нашого треку - 5646м. Набагато вище Монблану і навіть трохи вище Ельбруса.
Еверест і льодопад Кхумбу.
На повороті льодовика зліва видно широке поле - там весною розміщується базовийтабір, з якого починаються експедиції на Еверест.
Кала-Паттар (5646м.)
Не можемо знехтувати традицією фотографуватися на цьому місці ;)
Погляд назад. Прямо перед нами - перша вершина Кала-Паттар, Далі - льодовик Чангрі (справа) впадає в Кхумбу. На горизонті зліва - конус Ама Даблам
І решта групи - на вершині.
Дуже холодно і пронизливий вітер. Тому швидко зробивши фотографії, спішимо вниз. Різко скинувши майже півкілометра висоти - почуваємо себе набагато краще.
Правда голова ще болить. Ввечері в Горакшепі ми знову спостерігаємо надзвичайний захід сонця.
Апетит не дуже. Сподіваємось хоч якось виспатись, хоча це стає все важче. Завтра плануємо дійти до базового табору в верхів‘ях льодовика Кхумбу.
Немає коментарів:
Дописати коментар