Звіт. Чаcтина II. Похід розпочався.

Перший день треку розпочався з польоту до Лукли - невеликого села на висоті 2850м. Аеропорт з 2008 року носить горде ім‘я Тенцінг-Хілларі, в пам‘ять про 2-х сміливців, які першими підкорили Еверест, а також приймали безпосередню участь в організації будівництва цієї високогірної злітної смуги. Аеропорт відкрився в 1960р. з грунтовою смугою, яку втоптували шерпи, які будували аеропорт, танцюючи на ній протягом 2-х діб! Зараз смуга асфальтована, але все-одно незвичайна: 20 метрів ширини, 350 - довжини. З одного кінця - 500 метрова скала, з іншого - 600 метрова ущелина. Нахил смуги - біля 12 градусів.

В різних переліках  "екстремальних аеропортів" ця смуга завжди є в першій десятці.

Аеропорт в Лукла

Горнятко чаю перед виходом

Після приземлення ми познайомилися з портерами (це ті, хто несли наші великі наплечники) і пригода розпочалася…

Ідемо по добре втоптаній стежці. Насолоджуємось виглядом бурхливих рік і вершин. Трохи незвично - снігова лінія дуже високо - вище 6000м. В той же час сосни ростуть майже до 4000м. Починаємо звикати до факту, що все навколо має набагато більші масштаби, чим все, що ми бачили перед тим.

 Обідній перепочинок в Пхакдінгу

Половину дня ми спускалися до селища Пхакдінг (2600м.), а наступну половину піднімалися до початкової висоти - 2850. Там, в селищі Монджо, -  перша ночівля. 

Водопад по дорозі до Монджо

 Біля гестхаузу в Монджо - Софій і наш гід Сюзан.

Зранку в кімнатах 2 градуси морозу. Не очікували, що холодні ночі почнуться так швидко...

_______________________________________________

2-ий день треку. Наша ціль - шерпська столиця Намчебазар. Треба набрати 600м. висоти. Через 20хв. після виходу ми прийшли до входу в національний парк Сагарматха. Наші гіди швидко полагоджують формальності з дозволом на похід і практично без затримки рухаємось далі.

Перейшовши міст Хілларі (ага, того самого сера Едмунда, ми ще не раз почуємо про нього), починаємо стрімкий набір висоти. 

 міст Хілларі

Задишка є, але ще не фатально… Після години підйому між соснами вперше відкривається Еверест… Погода чудова - жодної хмарки.

Ще через півтори години ми в Намче-Базарі. Оглядаємо тібетський ринок, поселяємося в гестхаузі. 

З командою портерів в Намче.

 Софій з Чіваном - шерпою, котрий вже тричі побував на вершині Евересту.

Після обіду відвідуємо місцевий монастир і… надовго затримуємось в місцевій кав‘ярні. 

Можливо наші смаки вже не такі вимогливі, але. здається, що кава - просто супер… 

А ще з солодким печивом і декількома краплями закарпатського коньяку - мрія треккера… ;)

А навколо - несамовиті гори: