понеділок, 24 січня 2011 р.

Звіт. Чаcтина VII. Базовий табір Евересту.

8-ий день.

Підйом о 4-ій ранку. Голова так і не переставала боліти. В кімнаті 10 градусів морозу. Як не хочеться вилазити зі спальника! Через силу змушуєш себе піднятися і одягнутися. Одягаємся потепліше, чіпляєм на голову ліхтарики і в 5-ій ранку ми вже на стежці до базового табору. 

В результаті бажаючих на цей вихід виявилось тільки двоє - Таня, ну і я… Правда маємо супровід - з нами ідуть ще два непальці. Один знає дорогу, але не має ліцензії провідника, інший, відповідно, навпаки... Стежка тут стала вже зовсім вузенька, весь час губиться в камінні. Ідемо лівою мореною. Вверх-вниз, вверх-вниз. Темно, холодно, ідемо мовчки, говорити зовсім не хочеться. 

Через півтори години починає світати, можна виключати ліхтарі. Ще через 45 хвилин ми добираємось до нашої мети, де і зустрічаємо схід сонця. А нашою метою є нагромадження каміння на льодовику, прикрашене прапорцями і написом на скалі - "Базовий табір Евересту. 5364м." 




 На льодовику

Зрозуміло, це не то місце, де в дійсності розбивають намети альпіністи - це більше служить реперною точкою для трекерів. А справжній базовий табір, точніше місце, де він стоїть весною  - не далі, як в півкілометрі прямо перед нами, на морені на повороті льодовика. Льодопад Кхумбу зовсім поруч. 


Льодопад Кхумбу

Усвідомлюєш, що нарешті дійшов, куди хотів і своїми очима бачиш початок маршруту, яким ідуть на найвищу точку Землі. Вершини Евересту звідси невидно - ми занадто близько підійшли. Треба зробити фотографії, але це не так просто - холод такий, що пальці німіють. 




 Схід Сонця

Через 20-30хв. вирушаємо назад в Горакшеп. На зворотній дорозі бачимо невелику лавину, яка сходить з Пуморі. Це, до речі, єдина лавина, яку ми побачили за весь похід - наприкінці сезону в горах снігу зовсім мало.

 Біля підніжжя Нупцзе

Льодовикові тріщини

На зворотній дорозі знову  стало видно вершину Евересту


 Перші промені на Пуморі

 Стіна Нупцзе

Близько 9:30 ми повертаємось в знайомий гест-хауз в Горакшепі. Тепер треба перекусити і трохи відпочити. Сьогодні ще чекає довгий перехід аж до Феріче через Лобуче і Дуклу.

Знову в Горакшепі після ранкового походу. Трохи втомилися...

2 коментарі:

  1. Молодці! Особливо Таня! Не підвела жіночу команду прихильніків і вболівальників сходження і подолала кінцеву вершину маршруту!

    ВідповістиВидалити
  2. Ви замітили, що карта помінялась?

    ВідповістиВидалити